Піти й не повернутися EP.2

У день весілля пані Цзян стояла біля вівтаря, коли наречений узяв мікрофон і заспівав серенаду іншій жінці. Своєму першому коханню. Своєму "білому місячному сяйву". На очах у всіх друзів, усієї рідні, усіх свідків того, що мало стати найщасливішим днем її життя. Вона не плакала. Не благала. Вона просто розвернулася й пішла. Без сцен. Без пояснень. Лише тихий звук жінки, яка обрала себе, а не брехню. У наступні роки вона відбудувала себе. Вона вклала кохання, яке колись віддавала йому, у власні мрії, і злетіла. Вона стала тією, до кого він більше не міг дотягнутися, тією, кого світ більше не міг ігнорувати. А він? Він спостерігав здалеку, тонучи під тягарем того, що сам відкинув. Він повертався знову і знову, благаючи про ще один шанс. Але пані Цзян засвоїла найважливіший урок: коли нарешті йдеш від не тієї людини, ніколи не озираєшся. Історія жінки, яка відмовилася бути приміткою в чужій історії кохання, і натомість написала власну.