
Я повільно розмішую суп, щоб білий порошок розчинився. Потім несу його нагору до Альфи, дму на ложку й годую його сама. Він дякує мені. Каже, що за десять років ніхто так не дбав про нього. Десять років тому він сидів за столом при свічках і дивився, як моя сестра благає за дитину, яку носила під серцем. Її він теж годував.