Не вбивай мене, мій чоловіче-дияволе EP.37

Сто років тому Ізола зв'язала Зевієна, Володаря Пекла, однією червоною ниткою. Втомившись від життя в підземному світі, вона вдала, що її нудить від запаху сірки, який йому в'ївся, і втекла, не вагаючись. Розлючений Зевієн наклав на неї прокляття безсмертя, засудивши її цілий вік блукати самотньою світом смертних. Охоплена шаленою заздрістю, її найкраща подруга змовилася з чаклуном і скинула її з хмарочоса. Її душу затягли до Замерзлої Темної В'язниці, де крижані голки дюйм за дюймом гризли її дух. Загнана в кут і зламана, вона наважилася на все, щоб покликати чоловіка, якого покинула сто років тому. З густого чорного туману вийшла постать у чорних шатах і розтрощила катівню під своїми ногами. Але яка прихована, невимовлена прихильність стояла за цим прокляттям, яке ніби створене лише для того, щоб її покарати? І чи перестане вона цього разу панічно тікати?